То волонтер.
То лицар Ордену Доброї Волі.
То Людина.
Кожного ранку, прокидаючись, міркує про них.
Про тих, хто там.
Хто впав.
Хто ще тримається і тримає на собі важкий тягар захисту рідної землі.
Чи нагодовані?
Чи взуті?
Чи цілі?
Не думаючи, де взяти - знаходить.
Отримуючи - віддає.
Молить і простить.
Гідне жебрацтво заради спасіння.
Їх.
Тих, хто впав.
І тих, хто ще тримається.
Дім-то захист.
Для тих, кому ніде і нема куди.
Стіл - то переговорна і сповідальня.
У келиху - сльози притулених до душі, зігрітих, нагодованих.
День - то пошук.
Нових помічників, нових шляхів, нових започаткувань.
Заради спасіння.
Вечір - то діти.
Свої.
Бо чужих дітей не буває.
Ніч-то роздум…
Пульсує мозок.
Працює цілодобово.
Де?
Як?
Скільки?
Кому?
В кого?
Серце широке.
Посмішка щира.
Очі зморені.
Втома?
Ні!
Втоми нема.
Є набуття і подяка.
Велика людська шана.
Їй.Ірині Головко.
Зірці Самозахисту.
Мабуть такою треба народитися.
Житя для допомоги - то покликання.
Рятувати - то хист.
Віддавати - то милість Божа.
За її ініціативою одним з напрямків діяльності Самозахиста стало волонтерство.
Вона зуміла зібрати самозахистян навколо тієї ідеї й донести до кожного важливість місії.
А сама оселилася на якийсь час у військовому шпиталі і допомагала, шукаючи; шукала, допомагаючи.
Нові слова: броніки, берці, каски, підшоломники…
На язиці крутиться, з голови не виходить…
Скільки придбано… скільки передано…
Скільки тон продуктів відвезено самозахистянами на передок.
Про кошти годі й казати…
Та що кошти, ті разані папірці?!..
Хіба в них справа?!
Донеччани, що не бажають жити у ДНРах-ЛНРах - постійні гості Головків.
А куди їм ще йти, як не до них?
Там нагодують, обігріють, вислухають, допоможуть.
Пам'ятаю історію однієї породіллі, що не могла влаштуватися у Дніпрі.
Одненька, з дитинкою, молодесенька…
Сама серед повного бездоріжжя.
Та наперепутті знайшлася Ірина.
І хата є тепер.
І документи.
І їжа.
І одяг малій.
Росте дитинка в спокої.
Гарнюня.
І так постійно.
Зараз нова в нас задача.
На машину воїнам світла кошти шукаємо.
Трохи зібрали вже.
Але то мало.
Ірина поки коштів не знайде - справи не залишить.
Бо така вона.
Бо Волонтер.
Бо лицар Ордену Доброї Волі.
Ми пишаємося тобою, наша зіронько.
Цінуємо тебе за твою широку душу і завзятість.
За мужність і щиру любов до рідної землі.
Будь завжди такою! Зі святом тебе.
Й усіх нас.
Бо ми з тобою.
* * * * * * * * * * * *
Самозахистян і особисто Ірину Головко вітаємо з Днем Волонтера.
Лише на Вас тримається зараз країна наша.
Будьмо!
Обновлено (16.05.2016 17:48)