ЗВІТ КОЛА УЕГ ЗА 2017 РІК

«Перше, з чого ми почали свою роботу - це затвердили статут і розробили   положення про громаду.

Ми визначили кілька основних напрямків нашої діяльності. Це мовний, історичний, соціально-благодійний, аграрний, економічний, інформаційний, організаційний, культурологічний та обрядово -звичаєвий, як частину культурологічного напрямку. Також УЕГ затвердила можливість розробки етнотуристичного напрямку, яка розпочнеться найближчим часом.

Напрямки очолили українці, що стояли у витоків створення громади, а потім знайшли в собі сили й мужність віддати весь свій вільний час на розбудову українства в сучасних нелегких умовах.

Що суттєвого відбулося у роботі по  цих напрямках.

Мова.

Останнім часом в нашому регіоні почастішали випадки дискримінації українців за мовною ознакою. Українська Етнічна Громада вирішила з'ясувати підстави для вільної агресивної поведінки російськомовних громадян, адже російська  є мовою національної меншини на Україні.

З'ясувалося, що в деяких ЗМІ пройшла інформація з приводу того, що Дніпропетровська обласна рада ще в 2012 році прийняла рішення про надання російській статусу регіональної. Ми вивчили тематичні нормативні акти, направили запити й отримали однозначний результат: Дніпропетровська обласна рада такого рішення не приймала.

Отже, єдина офіційна державна мова Дніпропетровської області - українська. Вільне користування нею, вивчення та захист забезпечені Законом. Усілякі спроби дискримінації україномовних громадян із застосуванням тези "регіональна мова" є фікцією.

Виходячи з необхідності розв’язати проблему дискримінації української,  було прийняте рішення організувати круглий стіл із залучення фахівців  з мовних питань   «Українська на Дніпровщині: проблематика популяризації та використання». Через державне значення заходу, Українська Етнічна Громада запропонувала органам місцевого самоврядування провести вказаний круглий стіл на рівні обласної державної адміністрації та за її сприянням. Але розуміючи складність питання, а також те, що навіть відомі фахівці мають розбіжності у своїх думках, було прийняте рішення провести попередні консультаційні столи з мовцями Дніпровщини, два з яких вже було проведено.

Ми взяли участь у Першій мовній конференції, що відбулася у Дніпрі. Членів Української Етнічної Громади було запрошено обговорити теми, що стосуються становлення та розвитку української мови, словесності, писемності. Звичайно, ми не змогли не підтримати такої важливої соціальної ініціативи та навіть стали доповідачами з важливих історично-мовних питань.

Виховання.

Не так давно ми долучилися до підтримки Дніпропетровського дитячо-юнацького центра міжнародного співробітництва, більше знаному як «Колобок». Справа у тім, що нашу дніпровську гордість, яка належить до мережі найбільших освітніх закладів України, працює пів-сторіччя та охоплює своєю діяльністю близько 130 тисяч дітей щорічно,  підпорядкували якомусь невідомому свіжоспеченому КП. Ми будемо разом з колобківцями відстоювати їх право працювати у законному руслі, виховуючи нашу молодь у спортивному і національно-патріотичному русі.

Також ми почали опікуватися проблемою дитячого харчування у освітніх заходах Дніпровщини. Було подано відповідні запити, з яких стало цілком зрозумілим, що в цьому питанні присутня корупційна складова. Робота в цьому напрямку продовжується.

Культура.

Ми розробили проект та техдокументацію літературно-поетичного конкурсу  «Золоте перо Дніпровщини» з наданням матеріальної премії переможцям. Наразі ми обговорюємо умови проведення такого конкурсу.

Весь рік свого існування ми опікуємося долею Підгородненського Центру Кобзарства, що є перлиною нашої області, одним з трьох, що існують взагалі на Україні. Зараз Центр знаходиться у занедбаному становищи і тримається силами кількох людей під керівництвом Алли Ганжі. Зараз Центру нарешті встановили плату за оренду приміщення у розмірі  1 грн та надали кошти на розроблення проекту ремонту. Роботи тривають. Ми поставили собі за завдання отримати найкращий зразковий Центр Кобзарства в Україні, що стане перлиною туристичної Дніпровщини.

Історія.

Ми є організаторами заходів по вшануванню днів пам’яті жертв голодомору – трагедії, що неможна забувати.  І цього року ми осяяли темряву у ході акції «Запали свічку!»

Цьогоріч вперше за всю історію міста на захід, що ми проводили на Привокзальній площі у Дніпрі, зібралося близько півтисячі людей. Була оголошена  ініціатива щодо будівництва пам'ятної каплиці та проведення громадських слухань з питання включення каплиці до загального проекту реконструкції Привокзальної площі міста Дніпро. Зібрані підписи.  Облдержадміністрація з вдячністю прийняла нашу пропозицію, поки що обіцяла прийняти до уваги.

Ми взяли під свій контроль деякі пам’ятки нашої історичної спадщини. Під час пошуку приміщення для потреб громади, нам в око спала будівля колишньої земської управи. Що сказати. Сьогодні будівля руйнується на очах. Приміщення сире і забите сміттям. Кругом дірки, широкі сходи майже зруйновано, зали понівечені. Особняк, в якому колись збиралася міська знать, де вирішувалася доля міста, помирає.

Члени УЕГ вирішили витребувати її у безгосподарської влади, знайти кошти, довести до ладу й вдихнути життя.

Але ж яким великим був наш подив, коли ми дізналися, що цей напіврозвалений об’єкт культурної спадщини є чиєюсь приватною власністю. Зараз розслідування з цього приводу тривають, як і з приводу того, яким чином відійшов у чиїсь приватні руки будинок-музей Олександра Поля.

13 січня у нашому місті відбулася надзвичайна подія: дніпряни дарували очільнику великого народного руху, що дав новий лад усій східній Україні Богдану - Зиновію Хмельницькому найдорожче - свою пам’ять.

Ми встновили у підніжжя пам’ятника кремезному козаку з булавою, який, завдяки відсутності будь-якого пам'ятного напису, став майже невпізнаним для наших дітей, іменну гранітну брилу.
Гранітна брила була добута з міста розташування останньої зимівки легендарного Петра Калнишевського, відшліфована та оздоблена токівськими підприємцями . Особиста подяка небайдужому патріоту, меценату, керівнику Токівського кар'єра.

Майже рік тривали підготовчі роботи, і ось нарешті пам'ятний знак опинився на своєму місці.

Етнотуризм.

Не менше уваги приділяють члени громади сакральним містам України. Члени УЕГ опікуються долею Марвринського майдану, що розташований біля Павлограду. Встановили пам’ятний знак, прибрали територію, посадили дерева. Тепер це місце зі звалища перетворилося на місце паломництва зетнотуризму.

Зараз ми розробляємо  інші туристичні маршрути по сакральних місцях України, кромлексах. Слідкуйте за нашими оголошеннями.

Благодійна діяльність.

Членам УЕГ уже доводилось займатись  благодійною діяльністю, збираючи кошти на допомогу АТОвцям, малозабезпеченим родинам та хворим, збираючи старі речі для безхатченків, що ховалися від зими у терапіях лікарень. Але це виявилось краплиною у безодні українських потреб. Чого лише варте відвідування наших гериатричних закладів, та навіть звичайних післяопераційних палат.

Ми заснували благодійний фонд «Джерела Українського Буття» та закликаємо всіх небайдужих долучитися до роботи у цьому фонді.

Але, найголовніше, що нам вдалося – це згуртувати українство. З кожним днем нас стає все більше. Це видно і по заходам, що ми проводимо, і по реакції у соцмережах, у ЗМІ вже з’явились перші публікації про УЕГ. І ті хто раніше глузував з нашого гуртування, тепер позирає з цікавістю.

Ну а ми продовжуємо!